Твір для 7-го класу на вільну тему
«Портрет сестри»
Мою молодшу сестричку звати Віра. Вдома ми її називаємо ласкаво - Вірочка. Їй виповнилося одинадцять років і вона почала вчитися в четвертому класі. Коли тато і мама привезли її з пологового будинку, то вона являла собою малесенький шматочок і я довго дивувався - невже це моя сестра? Вірочка більше була схожа на лялечку: повненька, з рожевим личком і блакитними очима, які з цікавістю поглядали на мене. Пройшов рік і Віри вже красувалися пишні й густі кучері.
Зовсім швидко Вірочці виповнилося сім років і мені довелося не тільки розважати її, а й готувати в похід у школу. Мені особливо подобалося прибирати її волосся в дві товсті коси. Школа у нас ній спільна, тому на навчання і назад ми подорожуємо разом. Під маминим наглядом ми робимо з сестричкою уроки за одним великим столом. Зрозуміло, що доводиться їй допомагати і вказувати на помилки. Адже я більш досвідчена в цих шкільних задачки - ми їх проходили. Вона кокетливо поглядає на мене, чекаючи підказки, але все намагається схопити сама.
А ще Вірочка така спритна! Коли залишаєш якусь нову для неї річ на видному місці, то її оченята одразу спалахують пустощами. Варто тільки відійти ненадовго, як сестра одразу підбігає до невідомого предмету і починає його роздивлятися. При цьому вона не доторкається до невідомого дива, боячись його пошкодити. Варто лише натякнути на Вірі намір пограти, то вона тут же зривається з місця і з радістю погоджується на пропозицію. При цьому вона дуже гнучка і вертка - зловити її складно.
Моя молодша сестричка пристрасно любить казки. Коли заходить сонечко, перед сном, я беру товсту і велику книгу і починаю читати їй черговий чарівний розповідь. Вірочка в задумі прикриває повіками очі і віддається у владу фантастичних пригод невідомих героїв. Іноді їй стає нудно слухати казки і вона починає сама вигадувати історії з нашого повсякденного життя. Виходить це в неї так кумедно, що я сама починаю вірити її вигадкам і ми довго шепочемося в тій темній спальні.
Віра сама чудова сестра в світі! Хоч вона ще й мала, але я вірю, що з цього поки нісенітного, іноді примхливого чоловічка, виросте справжній Чолов'яга. В цьому мене переконують її дзвінкий сміх і чистота невинних вічко. Я докладу всіх зусиль, щоб уберегти її від недругів і поганих впливів. Разом з батьками ми виростимо з сестри цього члена нашого суспільства.
|
