Одне з найвідоміших полотен великого російського живописця Василя Григоровича Перова "Трійка" вже протягом більше півтора століть розбурхує уми і серця людей. Художнику вдалося майстерно передати побутову сцену з життя бідняків. Незважаючи на скасування кріпосного права їх існування не стало легше. Щоб хоч якось вижити доводилося тяжко працювати навіть маленьким дітям. Головними персонажами картини стали три дитини, немов трійка коней, запряжених у важкі сани. Сутінки, холоднеча, крижаний вітер. В таку погоду люди з хати носа не показують, так і собаку за поріг не виженуть. Але цих нещасних, виснажених важкою роботою дітям доводиться тягнути з річки величезну, леденеющую на морозі бочку води. Від пронизливого холоду не рятують ні рвана одежонка, ні важка фізична праця. На худенькому, напівпрозорому від голоду і поневірянь личку єдиною дівчинки застигла мука і разом з нею маска байдужості та покірності долі. Наймолодший у цій упряжці крайній зліва хлопчисько зовсім знесилений. Його рука безвольно повисла, голова схилилася в безсиллі набік. Життя немов потихеньку йде з нього, від чого картина виглядає ще більш трагічно. Старший хлопчик намагається взяти на себе більшу вагу, полегшуючи роботу іншим. Незважаючи на біль, втому і пробираються до кісток холод він намагається всім своїм виглядом надати їм хоч трішки сил. Його недитячий, повний страждання погляд змушує глядача ще більше жахнутися від нелюдського ставлення навіть до малолітнім дітям у ті не такі вже й далекі часи. Три дитячі личка і белеющая льодом величезна бочка залишаються єдиними світлими плямами на полотні, написаному переважно в похмурих сірих, чорних і коричневих тонах. Ледве помітні на задньому плані міські дахи і висока, безучастная до людського горя висока монастирська стіна лише підкреслюють порожність вулиці і настрій трагічної приреченості передається автором картини. Фігури всього лише двох дорослих здаються примарними. Один з них намагається допомогти маленьким, нещасним, підштовхуючи плечем важкий віз. Інший поспішає сховатися в сутінках, немов йому немає діла до людських страждань. І тільки вірний пес ні на хвилину не покидає своїх господарів, залишаючись поряд з ними в жалі і злиднях. Своєю сміливою і провокаційною для того часу роботою Василь Перов не тільки показував всю бедственность становища бідних і знедолених, змушених з самих юних років за копійки тяжко працювати з раннього ранку і до пізнього вечора. Він викривав байдужість багатих і мають владу, які безсоромно використовують дитячу працю, ще більше за рахунок нього збагачуючись. І сьогодні це полотно викликає у глядача співчуття, бажання допомогти знедоленим і гнів, спрямований на несправедливість.
1 2 3 4 5 Категорія: 7-й клас \| Додано: 07.09.2019
Переглядів: 265 \| Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0