Твір відгук на розповідь Я. К. Івашкевича "Загибель Ікара"
Байдужість - наскільки серйозно у всі часи суспільство хворіє ним. Приводом написання розповіді, послужила подія, яка сталася на очах письменника в 40-е роки минулого століття. В окупованій фашистами Польщі, один хлопчик ішов по вулиці польського містечка і читав книгу; несподівано поруч з ним зупинилася машина Гестапо, хлопчика на очах перехожих схопили і заштовхали в неї. Машина поїхала, ну а люди як ні в чому не бувало пішли далі по своїх справах.
Що сталося з хлопчиком, неважко здогадатися, швидше за все його або по-звірячому замордували в катівнях Гестапо, або відправили у фашистський концтабір, де він напевно загинув. Байдужа натовп,- це вічне явище; у приклад автор розповіді призводить твір голландського художника Пітера Брейгеля під назвою "Падіння Ікара". У цій картині художник зобразив байдужий, умиротворений містечко, в якому люди займаються своїми звичайними справами;хтось оре землю, хтось пасе худобу, а один просто сидить на березі, і йому, як і всім іншим мешканцям міста,- немає справи до стирчать з води ніг загиблого юнака.
Наше сучасне суспільство, ні чим не краще тих персонажів з картини Брейгеля і розповіді Івашкевича. Кожен живе своїм життям, йде по своїх справах, не помічаючи людської трагедії; на наших очах гинуть люди, можливо великі і талановиті, нам нема до цього діла, і немає нам діла до будь-якої людини, хто не входить в коло наших інтересів. Подивимося уважно на картину Брейгеля, - люди працюють думають про своє, а один сидить на березі моря і можливо мріє, зовсім не помічаючи загибелі іншої людини.
В наш час теж є люди повз які ми проходимо, бездомні, жебраки,- погодьтеся дивляться на нас іншими очима. Що стосується розповіді; немає давно гестапо, хлопчик напевно загинув у концтаборі фашистів, але щось все-таки залишилося від цього сюжету,- це байдуже ставлення людей один до одного, "людина - людині вовк" і "моя хата з краю",- не стали жорстокими прислів'ями, а життєвою позицією жорстокого суспільства.
