Прийшла моя улюблена пора року. Виходячи на вулицю навесні, я завжди беру з собою парасольку, але в цей раз він мені не знадобився. На вулиці вже яскраво світило сонечко і тішило моє зажмуренное особа. Дув ніжний і теплий вітер, птахи співали, капала вода з даху – все готувалося до яскравої і ароматною порі.
Я вийшла з дому і злегка оглянула все пильним поглядом, мене переповнювали почуття! Підстрибом я помчала вздовж злегка озеленених і яскравих провулках. Весна! Одне слово і купа емоцій, почуттів і багато тепла і ніжності в цьому слові.
Проходячи повз сусідського саду, я запримітила як діти грали і розкидали навколо сніг з снігової баби і кричали веснааа....! Але тут тихенько щось мене зачепило, я злякалася і з страхом в очах опустила голову: «Ах ти маленький пройдисвіт, як ти мене налякав! Ти що тут робиш?». Біля мене терся маленький рудий кіт, вони навесні вже дуже влюбливі. Я погладила рудого шибеника, а він начебто того й чекав, почав муркотіти.
Кажись все готується до весни: люди, птахи і навіть мурашки, які вже забігали навколо свого господарства. Трелі маленьких птахів ніби мелодії якихось великих композиторів – веселі, але водночас і легкі, як пелюстки найперших квітів. До речі кажучи квіти цієї весни незвичайні, вони тільки-тільки вилізли з-під снігу, а вже почали радувати нас своєю красою. Пролісок – перша квітка, який я побачила сьогодні він білий, наче сніг, напевно його назвали так за цього. Рослина вже дуже воно крихке, ніжне, а головне рідкісне і тому занесено в Червону книгу.Його ніжка і стеблинки насиченого зеленого кольору, немов якимось лаком покриті.
Дерева розпустили свої нирки і вже видно зелені листочки , на яких блищать крапельки ранкової роси. Тремтять наче їм ще холодно, але вже пора розпускатися. Квіт дерев буде видно не скоро, адже тільки настала весна, а так хочеться вдихнути арматури розпустилася вишні і почути дзижчання бджіл, але до цього ще далеко.
|
