Твір для 7-го класу на тему «Вид з мого вікна»
Я люблю спостерігати за природою і людьми. Це допомагає розслабитися і радіти тим дрібницям, що рідко помічаємо в повсякденному житті. Найчастіше нас несе бурхливий потік життя і ми кудись поспішаємо. Але ці цінні хвилини завжди радують мене.
Я багато часу проводжу в школі і вдома. За вікнами школи - я бачу дерева і інших дітей. Іноді сірі хмаринки, а іноді промені сонця заливають весь клас. Один раз мені довелося побачити скачущую по деревах білку, яку старанно вистежував кіт. Та ще потіха, адже кіт був далеко не таким уклюжим, як ця мобільна білка. Всі ці дерева, кожна гілочка знайома і з закритими очима я сказала б де яке дерево стоїть. Але найбільше мені до душі вид, який відкривається з вікна моєї кімнати.
Мої вікна виходять на східну сторону і мені дуже пощастило, адже кожен день я можу бачити як з'являється сонце. Це відбувається плавно і в теж час швидко. Спочатку з'являється лише маленька тасьма і розрізає сутінок. А потім поступово сонечко показує всі свої боки, заливаючи теплим світлом все навколо. Це відбувається за лічені секунди, але заряд добра і гарного настрою забезпечений мені на весь день! З появою сонця все відразу перетворюється і похмурі дерева стають трохи веселіше, адже на них з'явилися сонячні відблиски. Світ заповнює світлом і кожна пелюстка вітає його.Я часто фотографую на пам'ять свої світанки.
З мого вікна видно маленький і затишний сквер з березами, лавками. Я люблю там прогулюватися ввечері. Особливо в осінні теплі дні він перетворюється в жовто-червону перину. З кожним сходом сонця оживає і кожна берізка. Листочки грають яскравими фарбами, а деякі обсипаються і розносяться вітром. Поруч з лавою можна розгледіти кущ черемхи, на якому рояться горобці. Газон, що влітку зеленішою смарагдів, повністю встелена листям, і я часто бачу, як наші сусіди граються там з собакою.
Я люблю помічати всякі дрібниці і люблю природу, іноді дрібна подія може повністю вплинути на твій настрій. Мені пощастило, адже мені дістався чудовий вид з вікна і я кожен день їм милуюся, немов у картинній галереї. Я можу бачити прекрасні квіти і пустуючих дітей, турботливих бабусь і завзятих собачок. Всі ці люди і дерева стали наче рідними, без них я вже не уявляю свого пробудження.
|
