Як прекрасно відпочивати влітку на лоні природи, насолоджуватися свіжим повітрям та милуватися красотами дикого, незайманого навколишнього світу. Тому ми часто з батьками вирушаємо в різні подорожі по улюблених куточків своєї малої батьківщини. Ось і на цей раз тато, мама і ваш покірний слуга вирушили на турбазу в самій гущі місцевого лісу, який розрісся біля самої річки.
Будиночки для відпочиваючих були влаштовані проміж дерев, серед яких царювали сосни. Їх пухнасті лапи звисали дуже низько і частенько заглядали у віконця до людей. Було весело і приємно милуватися ними не виходячи з приміщення. Особливо мені подобалося спостерігати за мешканцями тутешньої фауни і без рудих, спритних і цікавих білок не обходилася ні одна зустріч. Коли поруч був відсутній народ, вони сміливо стрибали з гілки на гілку, смішно мили мордочки і з переляком визирали з затишних містечок. Мешканці турбази постійно намагалися підгодовувати їх і клали всякі смакоту в спеціальні годівниці.Тому хитруни переконавшись, що небезпеки немає, швиденько зістрибували до страв і насолоджувалися подарованої їжею.
Довго сидіти на майданчику зони відпочинку мені з батьками не доводилося. Урізноманітнити дозвілля дозволяли походи по природних пам'яток, збір рясно ростуть тут диких ягід і красенів грибів. Коли ми уторованим іншими відпочиваючими стежками заглиблювалися в зарості чагарників і лісу, то в достатку живуть тут птахи починали тривожно скрикувати навколо. Вони ховалися на самих верхніх поверхах ялин і подавали попереджувальний сигнал як би по ланцюжку нашого прямування.Я помітив таку їх поведінку давно і на цей раз вирішив поділитися своїми припущеннями з батьком: "Напевно пташки, розташовані поряд з нами, піднімають крик з метою попередження всіх мешканців лісу про крокуючої небезпеки. Тим самим всі тварини дізнаються напрямок, звідки ми рухаємося і в яку сторону". Батьки погодилися з цим, та ще й повідомили, що злі люди по недбалості учиняють пожежі і громлять пташині гнізда. Від цього всі тварини і птахи в тому числі дуже бояться людей і сигналять про їх присутність.
Тепер мені стала зрозуміла лякливість білок. Коштувало якій-небудь пташці тривожно цвіркнути, як вони тут же намагалися сховатися в тіні. Стало прикро за погану частина людства, що руйнує взаєморозуміння між диким світом і нами. Тепер я намагаюся не турбувати тварин.
|
