Цей невеликий розповідь Антона Павловича Чехова, про людську черствість до чужих страждань. Люди не змінилися, і на місці нещасного старого візника, з таким же успіхом можна уявити сучасного шофера таксиста. Чи викличе співчуття у сучасного пасажира голосіння незнайомого таксиста шофера про те, що у нього син загинув? Можливо з безлічі людей знайдеться одна жаліслива душа, а решта просто байдуже вислухають і розплатившись за послуги підуть по своїх справах. Цей розповідь, вражає своїм холодом, він у всьому, в зимову морозну погоду, і в серцях безсердечних слухачів. Візник сидить в очікуванні пасажирів, байдужа природа засинає його холодним снігом, у нього трапилося горе – помер його єдиний син, помічник та опора в житті. Напевно, кожна людина боїться втратити близьких людей, і втрата дітей і батьків найстрашніша в житті будь-якої людини, чому ж до інших так безсердечні ті хто не хоче горя втрати своїх рідних і друзів? Його численним пасажирам, не цікава його біль і горе, всі поспішають у своїх справах, які кожен вважає важливішим голосінь нещасного старого. Напевно, думки у кожного з цих людей були схожими, «помер хтось, так ми живі, та й яке мені діло до біди незнайомої людини», убитий горем старий не знаходить підтримки не тільки у пасажирів різного стану, але навіть людина з його кола не хоче підтримати його морально. Наскільки велике горе в очах втратив сина батька, настільки байдужі й черстві до його горя люди, бачачи марність своїх спроб отримати хоч якусь підтримку від людей, нещасний візник сам того не помічаючи заговорив з конем, а кінь це не людина і що вона може, хіба тільки байдуже вислухати, не розуміючи навіть сенсу сказаного. А що далі? Біль пройде, холод і сніг поступляться місце теплим, сонячним дням, забуде Іона свою біду і стане жити звичайним, буденним життям. А люди? Люди, як завжди, будуть бігти по своїх справах, вважаючи свої дріб'язкові справи важливіші людського болю.
1 2 3 4 5 Категорія: 8-й клас \| Додано: 07.11.2016
Переглядів: 748 \| Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0