Зовсім зник Альоша Попович і засумував без одного Добриня Микитич. Цілих два дні і дві ночі вже був відсутній товариш богатиря. Не з'являвся він ні в хаті свого товариша, ні в будинку у матінки, ні на царській службі. Як у воду канув. Всякі думки і переживання відвідували Добрынюшку: може змій вогненний спопелив його, так він вже давненько в земельці сирої лежить, а може плутає з невідомих доріжках частіше густий, та немає тут такої поруч. А може в битві страшній б'ється однісінький? Так меч його і кольчужка в рідній хаті лежить, господарем не затребувана.Та й не пішов би Попович один без бойового соратника на справу страшне, на праведну справу. Довго б Добриня Микитич думку думав, так шепнула йому стариця-черниця на вушко, що зникає довгий час Альоша Попович в комп'ютерному клубі. Охопив його азарт і він програє свою силу могутню кикиморам поганим. Озлобился Добриня лютою злістю, взяв булаву куте і поїхав виручати друга свого від духів окаянних. Видавив своїм могутнім плечем двері дубову у вертепі комп'ютерному, грізним поглядом озирнувся навколо і що ж бачить: ніяких монстрів немає, а сам Альоша здався в полон машин хитрим, добровільно прийняв чаклунство худе. Затьмарила очі Добрині люта злість, затьмарила розум і він відразу зрозумів хто так сильно заволодів думками товариша його. Заревів він на весь голос свій богатирський і замахнувся булавою кованих так, що всі присутні в цьому місці клятом з подивом і страхом воззрились на нього та й повтікали хто куди. І крикнув їм у спину молодець доблесний, що негоже люду російській, народу праведному, славним молодцям просиджувати без користі для своєї земельки, без справи, добу безперервно, їсти і пити рахунок государевої скарбниці. Що чекають їх будинку діви червоні, матінки з батьками сумні і служба на благо батьківщини.Далі звернувся він до Альошки Поповичу і став говорити йому, що його сила вичерпається в даремній боротьбі з чудовиськами віртуальними і не дістанеться вона для рідної держави. Зрозумів Альоша Попович в яку халепу потрапив і обняв свого друга вірного і покинув місце непристойне. З тих пір їх дружба ще сильніше стала, а справи стали робитися швидше. Зникли незабаром ті кімнати гниллю пахнуть - нічого не вийшло у хитрих ворогів, не змогли вони на свою сторону друзів переманити і захищали вони в доброму здоров'ї сторонушку рідну ще довгий час. Більше Альоша Попович не піддавався азарту ненаситним, а всією душею турбувався про добронравии родичів своїх.
1 2 3 4 5 Категорія: 8-й клас \| Додано: 15.04.2016
Переглядів: 598 \| Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0