Мені дуже пощастило, я живу в красивому місці. Вся Росія, немов картинка з листівки. У нас прекрасна природа і швидкі ріки, густі ліси та високі гори. А яка різноманітність тварин! Тут єноти, ведмеді, рисі, дивовижні птахи і риби. І це вся поруч з нами, варто лише витратити годину і виїхати за межі міста. Світ прекрасний у своєму різноманітті. І мені дуже сумно усвідомлювати, що люди стали відноситься до цього як до належного. Перестали цінувати дари матінки Природи, і вважають себе «вінцем еволюції».Абсолютно забуваючи, що потрібно жити в гармонії з флорою і фауною, що б наші діти потім змогли насолоджуватися красивими пейзажами.
Я нещодавно прочитала статтю, в якій говорилося, що за останні 45 років людство знищило 60 відсотків тварин на землі! А в лісах Амазонки і зовсім винищено 89 відсотків фауни. Це жахливі цифри. Здавалося б, ніколи ще людство не мало стільки можливостей. Сьогодні у кожного є дах над головою, він ситий і може займатися чим завгодно. Але якою ціною ми досягли цього? Людство як ніколи жадібно забирає ресурси у природи, і не рахується ні з чим на своєму шляху. Сьогодні наше життя — це постійний технологічний процес, для якого потрібно все більше ресурсів.
Важливим пунктом з охорони навколишнього середовища я вважаю необхідність захисту повітряних і водних просторів від шкідливих викидів. Наприклад, в Світовому океані плавають тонни сміття. Жителі морських глибин заковтують його, плутаються і чіпляються за нього, і результат завжди один — смерть. Людина і так знищив майже 90 відсотків світових запасів риби. В озера і річки щороку виливають тонни хімікатів, які поступово точать екосистему. А скільки вихлопних газів ми вдихаємо щохвилини?
Найбільш гостро, за останні півстоліття, постала проблема сміття. Людство досягло неймовірних висот у науці, але дотепер не навчилося знищувати власні відходи. Ми досі не використовуємо біорозкладані пакети, не сортуємо сміття. Подумати тільки — 700 років потрібно звичайної пластикової пляшки, що б розкластися.
Мені здається, що турбота про світі починається з малого. В моїх силах жити усвідомлено, не завдаючи шкоди природі. Адже не складно здати пластик на вторинну переробку, або ж здати батарейку в спеціально відведений контейнер. Якщо кожен почне слідувати простим правилам, то й наше життя почне змінюватися.
|
