У кожного з нас хто брав участь у Великій Вітчизняній війні. Росія, Україна, Білорусь, Молдова, та вважай, уся Європа полита кров'ю радянських солдатів. Стели і гранітні обеліски охороняють спокій полеглих. Моїм прадідові та прабабусі пощастило. Вони вижили в той час і повернулися додому цілими і практично неушкодженими, але що їм довелося пережити... Мій прадід народився і виріс в Новгородській області. За час військових дій прокрокував він від свого рідного дому до самого Берліна. 22 червня 1941 року він був вдома зі своєю великою і дружною родиною, почув, як заграла музика, не встиг здивуватися цій обставині, голос з репродуктора оголосив про віроломний напад фашистської Німеччини на СРСР. Його дружина Уляна заплакала, адже вона знала, що війна – це невідомість, так як Філіп (мій прадід) до цього брав участь у Фінській кампанії. На руках залишалися діти один менше іншого... Як тут вважати, кому дісталося більше: чоловікам чи жінкам чи? Тим, хто був на фронті або тим, хто залишався в тилу, працюючи "на фронт"? Дісталося всім: і людям похилого віку, та жінкам, і дітям, і, само собою, чоловікам, у кожного був свій фронт... За час війни і Філіп, і Уляна втратили багато друзів, про яких потім часто згадували. А відомостями про себе і своїх спогадах про військовому часу ділилися неохоче. Може бути, не хотіли зізнаватися в тому, що було страшно. Може, не хотіли згадувати тяготи тилу або військових буднів, або те, яке було в поодинці піднімати малюків. За розповідями моїх батьків прадідусь завжди відзначав те, як мужньо билися солдати, захищаючи свою Батьківщину. І коли він про це говорив, на його очах з'являлися сльози. Сльози людини, який особисто брав участь в боях і був нагороджений орденами і медалями за мужність і сміливість.
1 2 3 4 5 Категорія: 8-й клас \| Додано: 09.05.2020
Переглядів: 593 \| Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0