Коли я був маленьким, ми часто ходили з батьками в ліс. Це було дуже цікаво. Мені здається, що все навколо змінилося з того часу. Скільки разів я не приходив в лісову гущавину, більше не вдавалося побачити нічого подібного, немов не я виріс, а дерева навколо.
Ліс мого дитинства дуже яскравий і барвистий. Я пам'ятаю, що це було влітку. Тоді безліч білок бігало по деревах, крутився біля нас. Вони були поруч, дивлячись на мене маленькими чорненькими оченятами. Біля великого дупла сиділо ще безліч маленьких пташок. Вони співали свої пісні, немов говорили з нами.
Якби я міг, то з радістю прийшов у той ліс. Хочу знову почути голоси природи, зрозуміти її. Це шалено весело – відкривати для себе нові знання, знаходити щось цікаве навколо себе. Ліс мого дитинства самий прекрасний і неповторний. Більше ніколи не бачив такого ж світлого і доброго місця, яке несло в собі стільки позитивної енергії. Я за нього дуже сумую.
|
