Вважаю, що життя – циклічна. День у день спостерігаю повтор деяких подій і явищ, з точністю донезмоги копіюють самих себе. Так живу вже кілька років і, на жаль (а може й на щастя) – нічого не змінилося.
Мій розпорядок дня досить простий і нехитрий. Ранок починається із звичайного свіжозавареної кави і ситного сніданку, який допомагає впоратися з усіма труднощами життя. Без цього я б, швидше за все, не вижив. Після дотримуються гігієнічні процедури, які освіжають тіло і сприяють остаточного пробудження від сну. В купе це дарує жадану енергію і спонукає до взаємодії з навколишнім ворожим світом.
Наступним кроком є похід в мою улюблену школу. Мені належить довгий шлях, перш ніж я перетну дверний проріз омріяного навчального закладу. Там я проводжу більшу частину свого часу. Саме за шкільною партою я залишаю більшу частину своїх сил. Це виправдані витрати. Адже завдяки завзятості і наполегливості, я кожен день розширюю свою базу знань. Освіта нині особливо цінується. Надалі воно стане мені в нагоді.
Завдяки школі, мені вдалося познайомитися з досить цікавими людьми. Викладацький склад радує своєю компетентністю і широким кругозором. Їх світогляд не є набором типових шаблонних стереотипів і зазубрених переконань. Немає. Ці люди способи мислити ширше і глибше. До того ж, саме педагоги і дарують мені пізнання, які в такому недалекому майбутньому відіграють важливу роль при вступі у вищий навчальний заклад. За це я їх і ціную.
Повертаючись назад додому, мене так само підстерігає затяжний шлях до себе в квартиру. Вдома чекають розігрітий вечерю і гарячий чай. Особистий дозвілля дарує мені якесь заспокоєння після навчального дня. А близькі люди мимоволі заряджають гарним настроєм. Лягаючи спати, постійно думаю про те, що моє життя поступово перетворюється в рутину. Адже завтра знову повторяться практично ті ж події, що і раніше. Сподіваюся на те, що настане той переломний момент, який зможе перервати цей безупинний вир, поступово засасывающий мене.
|
