8 клас. Твір на тему «Осінь».
Листя дерев змінила зелень листя на багряні тони. Вони впали в задума на околиці лісу, немов сумують про минуле літо і швидке настання жовтня. Повільно кружляючи листочки покидають своє ложе і стеляться на пожухшей траві. Зненацька налітає прохолодний вітер і змітає залишки осіннього одягу переліска.
Одні тільки клени з останніх сил утримують свої різьблені листя на гілках. Вже і берези втратили свій звичний вигляд і їх неясні силуети ледве видно в гущавині малахітових сосен. Тоненькі гілочки тремтять від ознобу і печалі. Навіть дуби-велетні не змогли впоратися з прийшли змінами. Вони, потужні і виорані зморшками від постійних змін клімату, не можуть впоратися з вторгненням потоків першої холоднечі.
Небо затягують свинцеві хмари і перші краплі проливного дощу розбурхують диких тварин, які ще не встигли сховатися від негоди в своїх доглянутих і сухих норах. Рідкісні комашки з останніх сил шукають укриття, щоб скукожитися в анабіозі. Чути прощальний клич - це, зібравшись клином у висоті небес, дзвінко курлычут журавлі. У височині їм заклично вторять дикі гуси. Вони теж набралися потужності за веселе літо і тепер готові до далеких перельотів в теплі краї. Тільки всюдисущі горобчики, насупившись і сховавшись в рідких чагарниках, готові залишитися і зустріти холоднечу з новими силами.Їх пустотливі очі дивляться на світ весело і невимушено - адже цієї пичуге нікуди поспішати.
Раптово краплі з неба зриваються в рідкі сніжинки. Ось одна блиснула і понеслася в невідомість під потоком повітря. Інша впала на землю і, блиснувши своїми скляними променями, тут же розтанула й зникла назавжди. Раптом небеса прояснилися, і ніжне сонечко визирнуло на земну твердь. Світило ще не дає осені повновладно захопити простір і вона змушена відступити, сховатися в тіні і чекати своєї години, щоб потім повновладною господинею захопити простори краю. Промінчики світла несуть останні надії на бездумну життя. Краплі вологи стікають на збайдужіла дерен і збираються в калюжі. Їх тут же покриває свіжий килимок жовтих листків. Дерева знову стрепенулися в пориві продовження життя. Пташки весело защебетали і застрибали в пошуках прожитку.
Люди повільно і з побоюванням опускають коміри, складають парасольки і поглядають навкруги - раптом знову разверзнутся небеса і лише проблиски сонця покращують настрій, малюють посмішки на обличчях натовпу.
|
