Нарешті подивившись з вікна або вийшовши на вулицю можна сказати, що настала весна. Сніг ще лежить великими брудними купами в тінистих куточках, вітер продуває своїм холодом, але вже не так пронизливо як взимку. Тепер він грайливий, ніби одночасно кличе погуляти і остерігає – «одягайся тепло». Сонце вже значно вище і в полудень на пригреве стає жарко. Біжать струмки, а маленькі діти так і ми з ними бігаємо в гумових чоботях по калюжах і все одно мочимо ноги, а прийшовши додому, слухаємо, повісивши голову, як шпетить мама.
Весна це благодатний час, коли вся природа прокидається і співає свою веселу пісню, щасливе, сповнене радості й захвату. Адже ось-ось прилетять птахи, ось-ось розпустяться квіти, ось-ось люди почнуть орати землю, а вона буде дихати теплом, готова зростити все насіння, які в неї посіють. А всі люди ніби відчуваючи цю пісню теж прокидаються, біжать, радіють і кудись поспішають. Я і сам ніби чую ці звуки і поспішаю, а куди не знаю.Просто поспішаю до школи, зі школи, погуляти з друзями, пробігтися по ледве зазеленевшей травичці або постояти на сонечку, все хочеться встигнути, повністю насолодитися цими солодкими днями.
Адже всім набридла зима, хоча своїм приходом вона теж радувала. Сніг, зима, морози – всьому свій час, а весни своє і вона всіма силами проганяє залишки зимового настрою і віє свіжістю, молодістю, силою.
А зовсім скоро, коли потеплішає і вспашут городи, я поїду до бабусі у село допомагати по господарству. По правді я не дуже люблю цю роботу, але в чомусь вона мені подобається. Щось чарівне в закапуванні насіння в ще сонну, сиру землю. Таке відчуття буває тільки навесні. Ніби ти сам будишь землю, торсати її своїми пальцями і струшуєш її, не розчесане волосся.
А як чарівно коли летять в небі перші клини журавлів, гусей. Коли прилітають шпак і цвірінькають навколо.
А ось вже тече в березах сік, а кленовий вже встиг закінчитися. Люблю ці перші дари землі, які отримуєш з приходом тепла.
А далі стане зовсім тепло, земля висохне, і ми з хлопцями будемо ганяти м'яч і їздити на велосипедах, підемо на риболовлю, а школа і зовсім буде наганяти тугу. Сидячи в класі і сумуючи по свіжому повітрю, ми дочекаємося дзвінок з останнього уроку і, стрімголов, побіжимо на вулицю, регочучи і радіючи цій свободі, сонцю і запахом свіжої трави в повітрі.
Але це все потім, а зараз сонце ще невисоко, а вітер проймає холодом, але все вже передчувають, всі чекають нового життя, всі готові зустріти весну.
|
