А зима посеребрила
Гілки сосен і осик,
Землю снігом принакрыла,
І не зустрінеш в небі клин.
Чисто поле, поле біло,
Немає йому кінця й краю.
А коли-то сонце гріло,
Сонця я зараз бажаю.
У тихому морозному повітрі
Сніг так повільно кружляє
І зими мовчання грозному
Він ніби боїться.
А береза, як старенька,
Загорнулася в белу шаль.
Самотня хатинка
Дуже тихо дивиться вдалину.
Птахи пісеньки забули,
Втратили річки волю.
Льодом морози їх укрили
І обіцяли злий частку...
Ранок. Прокидалося сонце
І осявала світлом.
Сонцю я посміхалася,
Як посміхаються влітку.
Я йду по алеї в парку. На вулиці світло, бліда місяць освітлює мені шлях додому. У повітрі стоїть прозора дзвінка тиша, і тільки чути як рипить сніжок під ногами. Хрум - хрум.
Вітру немає, тому нові сніжинки рівно і повільно падають з висоти. Я простягла вперед руку, і мені на долоню впала сніжинка. Цікаво, чому вона така гарна, правильної форми, а не просто грудочкою?
Пригадуються рядки:
«Снігова ніч, зірки блищать,
Вони висвітлюють мені шлях.
Хвилі об берег не плещуть,
І ніде місяці потонути.
Вдалині мені видно голий ліс,
У ньому листя додолу не лягають.
Тихенько падають з небес,
Безшумно в повітрі кружляють...»
Навіть вночі сніг блищить під бляклим світлом місяця. Мене переповнює почуття захвату, на душі спокійно і затишно. Приємно дивитися на срібні дерева, на ялини, які сором'язливо виставили лапи, щоб їх прикрасив сніг. А знаєте, ялина схожа на юну наречену, яка перший раз в житті одягла білу фату, білосніжне атласну сукню і пішла під вінець. Ось тільки нареченого поруч не видно.
Мені перегородив шлях замерзлий струмочок. Коли-то його води весело переливалися з камінця на камінчик, але зараз вони вже не співають енергійні пісеньки – їх скував холод. Я обережно йду за ще не зовсім зміцнілому льоду. Розкидавши ногою сніг, я побачила своє відображення. Дивовижна прозорість, як ніби дивишся у дзеркало.
Настрій гарний, так і хочеться виразити його у віршах!
Пухнастий сніг на землю опустився,
Не чути співу птахів.
Алмазним покривалом ліс накрився,
І над ним тільки зграйка синиць.
Дерева полонять красою,
Кущі стоять під білою бахромою,
А гілки діамантами виблискують –
Ліс прекрасний снежною взимку.
Річка заснула, хвилі не шумлять,
Полонив їх лід.
І не раз компанія хлопців
З самокатами сюди прийде.
Взимку головне свято року,
Нехай навіть завірюха мете.
Не зіб'є нас погана погода,
Ми зустрінемо дружно Новий рік.
|
