Я зараз дуже часто намагаюся уявити себе дорослою. Пару років тому мені здавалося, що я і світ дорослих знаходяться на двох різних планетах, які дуже далекі одна від одної. Але з кожним роком цей загадковий, великий, круглий куля стає все ближче. Тепер цей таємничий світ здається мені все зрозуміліше. Стало приємно починати пізнавати щось нове, незвідане.
Пройде всього кілька років, я закінчу школу. Тут у мене виникає резонне питання: «А чи готова я до дорослого життя, до цього великого, галасливого світу»? Для мене це як потрапити в чужу, незнайому країну, де свої звичаї і традиції, але все набагато серйозніше, жорсткіше і складніше. Тут є багато плюсів. Наприклад, я зможу самостійно купувати собі одяг, вибирати професію, багато гуляти, знайомитися з новими людьми. Але є й мінуси. З'являться проблеми, відповідальність, доведеться навчитися відповідати за свої слова і вчинки. І ще, назад у дитинство дороги вже не буде, я почну з нього дуже сумувати.
Але тим не менше я вже дуже хочу навчитися планувати розсудливо міркувати, мислити, мати можливість доторкнутися до дорослого життя. Я з завмиранням серця дивлюся на дорослий світ і тихеньку прощаюся з дитинством, хоча в моєму серці воно залишиться назавжди.
|
