Мама - це те слово, з якого починається дорога! Адже саме мама дарує нам найяскравіше і дорогоцінний в цьому світі, і це - життя.
Коли ми були маленькі, вона нас оберігала, до нашого народження. І раділа нашим першим поштовхів, потім кроків і словами. Чекала нас, як ніхто на світі, адже в цьому світі ще про нас ніхто не знав. Без неї ми б не були, які ми зараз!
Коли я народилася, це було щастя для мами! Адже ми могли не зустрітися, і це була б трагедія для неї. Адже тоді було дуже складне саме, адже тоді рятували життя мамі і мені.
Після народження ми залишилися з нею одні. Мамі тільки допомагали її рідні. А через 6 років з'явився мій молодший брат...
Мама завжди мене і брата прощала, за всі наші витівки. Адже вона нас сильно любила і нечаяла в нас життя. З нами було дуже складно, але вона справлялася. Знаю, що коли ми сварилися, я її дуже засмучувала адже тоді я не розуміла. Їй було дуже боляче, але вона мовчала бо любила мене найсильніше.
Замикаючись в кімнаті, вона не показувала своїх сліз нам. Коли їй погано, вона ніколи не скаже або коли щось болить, вона просто буде робити вигляд, що їй добре.
Коли погано нам або щось не виходить вона просто обійме нас і скаже, що все добре, що все вийде. Поцілує в голову і на душі стає так добре. Як ніби вночі засвітило сонечко в грудях!
З ким першим ми зустрічаємося,
Прийшовши на білий світ, –
Так це наша ненька,
Її миліше немає.
Вся життя навколо неї обертається,
Весь світ наш нею обігріє,
Весь вік вона старається
Нас вберегти від бід.
Вона — опора в будинку,
Клопочеться щогодини.
І нікого немає крім,
Хто так любив би нас.
Так щастя їй побільше,
І життя років довше,
І радість їй у спадок,
І менше сумних справ!
Звичайно я розумію, що я завжди була не права, коли говорила образливі слова, знаючи про те, що ти мене оберігаєш від усього поганого. Адже ми залишаємося такими маленькими для тебе, якими ти побачила нас перший раз в житті!
Хочу прийти додому і дивитися як ти сидиш у кріслі і читаєш казки своїм онукам обіймаючи їх. Збираючи іграшки в кошик, дивитися на тебе, як ти з ними граєш, обіймаєш їх. Адже такими і ми були! Ввечері коли ти сидиш на дивані розглядаючи альбом з нашими фотографіями, хочу підійти і обійняти тебе і розглядати разом з тобою. Сміючись з тобою якими ми були в дитинстві, притулившись до тебе.
Сказавши тобі - Я люблю тебе мама! Прости мене за всі хворі слова, які говорила я тобі. Адже тобі було боляче. Не прислухаючись до твоїх порад, набиваючи гулі і роблячи все одно по-іншому.
Прости мене матуся. Спасибі тобі мама за все, що ти зробила для мене. Я люблю тебе дуже матуся!
