Твір на тему «Справжній герой», історія, 9-й клас
Мені б хотілося розповісти про один подвиг молодого хлопця по імені Альоша, про який мені ще в дитинстві розповіла прабабуся.
Олексій з малих років жив у селі під назвою Березівка і не з чуток знав, як важко тут давалася кожна копійка. Він втратив все. Не тільки будинок, господарство, оздоблення, але й рідну сім'ю. Його дружина чекала маленького синочка, мабуть не доля було немовляті побачити білий світ. Хлопцеві недовго довелося оплакувати дружину і дитину, так як на наступний день нове горе звалилося на його плечі... Його стару, хвору матір завалило уламками хатинки, коли вибухнула чергова бомба.
Це був березень місяць, коли війна абсолютно раптово охопила Березівку. Ще вчора по тихих вуличках села прогулювалися закохані парочки, а в чистому полі грався табун коней. Ніхто не міг би уявити, що вже сьогодні їх чекає бомбардування і підвали, в яких вони безуспішно намагалися огородити себе від насувається смерті.
Мало кому вдалося вижити, але кому вдалося, ті вважали хвилини до нового наступу. Страх уже менше турбували їх думки, швидше, все більше витала в повітрі гіркота втрат.
Зовсім не залишилося у хлопця ні сліз, ні сил, ні прагнення жити. Але Альоша не здавався. Він був одним з тих, хто затято бився, тримаючи оборону. Брав на себе всі удари, при тому підтримував і підбадьорював тих, що вижили.
В останній перекличці Альоша з'ясував, що залишилося десять чоловіків, п'ять дітей і шість жінок. Хто б міг подумати, що село з населенням в сто п'ятдесят чоловік так порідшає за якісь чотири дні.
Олексій чудово знав, що Березівка розташовувалася на висоті, з якої добре було видно російські окопи. Село заважала пройти німців у місто, який відкривав їм дорогу до батальйону росіян, танкових військ. Саме тому так важливо було втримати цей рубіж, навіть ціною сотень життів.
Довго люди чекали підкріплення, а коли воно прийшло, в його складі були не тільки танки, але й кілька десятків чоловік піхоти. Вони зайняли оборону і чекали німецького наступу.
У свою чергу командир батальйону німців зі своєю командою пішли в розвідку. Побачивши, як росіяни сміються і розважаються, вирішили скористатися моментом і провели розрахунок їх танкам. Вони нарахували п'ятнадцять "Т-34" і 40 осіб піхотинців. Німці були впевнені, що один німецький "Тигр" розіб'є всі російські "Т-34". Але німці не знали, що у росіян є туз у рукаві. В коморі стояв засипаний сіном "Йосип Сталін" - "ІС", великий і непереможний танк.
Коли німці повернулися в свої окопи, де стояли їхні танки, то екіпаж, нікого не попередивши, запустили свій Тигр і відправився на росіян. Російські солдати нічого не підозрювали, почувши, що наближається танк противника, в паніці почали запускати свої "тридцятьчетвірки". "Тигр" опинився моторним і почав підривати танк за танком. Стало зрозуміло, що "Т-34" не суперник "Тигру".
Знищивши всі російські "тридцятьчетвірки", "Тигр" залишився навіть не підбитим. Починаючи розбивати укриття піхоти "Тигр" постало перед коморою, де стояв "ІС". Альоша непомітно пробрався з декількома друзями в танк і вдарили точним пострілом у Тигр. Як з'ясувалося, "ІС" потрапив в боеукладку, в слідстві чого танк спалахнув, екіпаж не зміг вибратися і згорів живцем.
Так Альоша затримав німецький наступ, відтягнувши цим ще трохи часу. Ранок прийшло залишився підкріплення і висота була міцно захищена.
Так рішучість і сміливість простого хлопця допомогла зробити хлопцям справжній, чоловічий вчинок. Цей подвиг врятував життя багатьом російським солдатам. Адже від цієї висоти залежали життя цілих міст.
|
